Учені з’ясували, що олені залишають ультрафіолетовий слід, який світиться в лісі на цій довжині хвиль. За словами дослідників, відкриття може розповісти про те, як ці тварини спілкуються одна з одною і сприймають навколишнє середовище, повідомляє Science Alert.
Самці білохвостих оленів (Odocoileus virginianus) відомі тим, що залишають свої мітки в лісі під час осіннього шлюбного сезону. Вони труться рогами об дерева і лісову підстилку, скидаючи оксамитову оболонку рогів — м’яку, багату кров’ю оксамитову «шкіру», яка вкриває їхні скам’янілі роги у міру їхнього зростання, — і залишаючи пахучі мітки у вигляді залозистих виділень, сечі та екскрементів.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Екопарк «На рогах»: як на Київщині намагаються відновити популяцію благородних оленів
Ці мітки, відомі як «сліди від оленів», на деревах і чагарниках та подряпини на землі слугують дороговказами для інших тварин. Так, вони можуть бути попередженням суперникам і сигналом для потенційних партнерок.
Але виявилося, що олені спілкуються не тільки за допомогою нюху. Вчені з Університету Джорджії з’ясували, що мітки «світяться» в ультрафіолетовому діапазоні, який можуть сприймати очі оленів.
«Отриману фотолюмінесценцію буде видно оленям, виходячи з раніше описаних зорових здібностей цих тварин», — заявили вчені.
Це перший випадок, коли дослідникам вдалося задокументувати докази того, що якийсь ссавець дійсно використовує фотолюмінесценцію у своєму середовищі існування. Водночас саму фотолюмінесценцію, спричинену ультрафіолетовим випромінюванням у ссавців, вивчають уже понад століття.
Вчені провели дослідження в лісі Вайтхолл площею 337 гектарів, де вільно мешкають олені. Дослідники провели два спостереження тривалістю близько місяця у 2024 році. Вони відстежили «сліди» оленів — 109 слідів від потертостей і 37 подряпин — і поверталися до кожного з них уночі з ультрафіолетовими ліхтариками, що випромінюють світло з піковими значеннями 365 нм і 395 нм.
Як непрямий показник вчені використовували інструмент, що вимірює значення освітленості: скільки світла відбивається або випромінюється на кожній довжині хвилі з даної точки. «Виявлені на саднах сліди потертостей і сечі, піддані впливу випромінювання з довжиною хвилі 395 і 365 нм, мали вищі середні значення інтенсивності випромінювання (тобто були яскравішими), ніж навколишнє середовище, і демонстрували фотолюмінесценцію», — написали дослідники.
Неясно, яка частина цього світіння виходить від дерев і чагарників, а яка — від залишків оленячих виділень. Але, за словами вчених, головним залишається той факт, що сліди від тертя візуально контрастують із навколишнім середовищем у такий спосіб, який унікально підходить для зору оленів.
Під час освітлення обома типами ультрафіолетових ліхтарів фотолюмінесценція, що випромінюється слідами оленів, відповідала типу світіння, що реєструється колбочками в очах цих тварин, чутливими до короткохвильового і середньохвильового видимого світла. Вчені вважають, що це підтверджує, що зір оленів адаптований до умов низької освітленості на світанку і в сутінках.
Раніше вчені з’ясували, що очі північних оленів змінюють колір залежно від пори року. Вони відображають колір арктичного неба.
