Коротко: сучасна марафонська дистанція – 42 кілометри 195 метрів. Ця дивна цифра з’явилася на Олімпіаді 1908 року в Лондоні, коли трасу проклали від Віндзорського замку до стадіону так, щоб фініш опинився точно навпроти королівської ложі. Офіційним стандартом дистанцію затвердили лише 1921 року.
Легенда про Фідіппіда: з чого все почалося
Історія марафону починається задовго до спорту. У 490 році до нашої ери грецьке військо розбило персів у битві біля містечка Марафон. За переказом, гонець на ім’я Фідіппід пробіг звідти до Афін, вигукнув «Радійте, ми перемогли!» і впав мертвим.
Красива легенда має проблему: найдавніші історики про цей забіг мовчать. Геродот, який писав про Марафонську битву майже за свіжими слідами, згадує Фідіппіда зовсім в іншому контексті – як гінця, що біг до Спарти по підмогу, а це понад 200 кілометрів. Історія про смертельний забіг до Афін з’являється в текстах лише через кілька століть, у Плутарха й Лукіана.
Тобто марафон народився не з історичного факту, а з красивого сюжету. І цього виявилося цілком достатньо.
1896 рік: перший олімпійський марафон
Коли П’єр де Кубертен відроджував Олімпійські ігри, ідею забігу з Марафона до Афін підказав французький філолог Мішель Бреаль. Кубертен ухопився за неї: символіка була ідеальною.
Перший марафон в Афінах 1896 року мав довжину близько 40 кілометрів. Виграв його грецький водонос Спірідон Луїс, і країна на кілька днів забула про все інше.
Але жодного стандарту тоді не існувало. Кожні наступні Ігри мали свою дистанцію: у Парижі 1900-го бігли приблизно 40,26 км, у Сент-Луїсі 1904-го – близько 40 км. Точна довжина залежала від міста, рельєфу й фантазії організаторів.
Лондон-1908: як королівська родина подовжила марафон
Ключовий рік – 1908-й. Організатори Лондонської Олімпіади вирішили, що старт має бути біля Віндзорського замку, аби королівські діти могли спостерігати за початком забігу просто з вікон дитячої кімнати.
Фініш планували на стадіоні «Уайт-Сіті». Спочатку розрахували 26 миль (близько 41,84 км). Але потім довелося додати ще 385 ярдів, щоб бігуни закінчили коло по доріжці стадіону й перетнули лінію рівно перед королівською ложею.
26 миль плюс 385 ярдів дають рівно 42 195 метрів. Ось і вся арифметика. Найвідоміша дистанція у світі існує тому, що комусь було зручно дивитися фініш зі свого крісла.
Дорандо Пієтрі: фініш, який зробив марафон легендарним
Той самий забіг 1908 року подарував спорту одну з найдраматичніших сцен. Італієць Дорандо Пієтрі вибіг на стадіон першим, але від виснаження побіг не в той бік, а потім кілька разів упав просто на доріжці.
Судді допомогли йому підвестися й довели до фінішу. Через це його дискваліфікували: перемогу віддали американцю Джону Гейзу. Але газети всього світу писали саме про Пієтрі, а королева Александра вручила йому спеціальний срібний кубок.
Історія Пієтрі зробила марафон із дивакуватої вправи справжнім символом людської витривалості. Саме після 1908-го марафонський бум охопив США та Європу.
1921 рік: цифра стає законом
Після Лондона хаос тривав ще понад десятиліття. У Стокгольмі 1912-го бігли близько 40,2 км, в Антверпені 1920-го – аж 42,75 км.
Урешті 1921 року Міжнародна аматорська легкоатлетична федерація (IAAF, нині World Athletics) ухвалила рішення: офіційна довжина марафону – 42 кілометри 195 метрів. За основу взяли саме лондонський маршрут.
Відтоді цифра не змінювалася жодного разу. Усі світові рекорди, усі шість «мейджорів» (Бостон, Лондон, Берлін, Чикаго, Нью-Йорк, Токіо) і кожен аматорський старт вимірюють по цій самій лінійці.
Скільки часу бігають марафон сьогодні
Щоб цифри стали відчутними, ось приблизні орієнтири:
- Світовий рівень – трохи більше двох годин. Це темп близько 2:55 хвилини на кілометр, і його треба тримати всі 42 кілометри поспіль.
- Сильний аматор – 3 години. Це темп приблизно 4:15 на кілометр.
- Середній фінішер у світі – десь 4 години 20 хвилин.
- Дебютант зазвичай ставить собі мету «просто добігти», і 4:30-5:00 – цілком гідний результат.
Окремо існує напівмарафон – 21 км 097,5 м. Це рівно половина, і для більшості бігунів саме він, а не марафон, стає першою серйозною ціллю.
Що таке «стіна» на 30-му кілометрі
Будь-яка розмова про марафон рано чи пізно доходить до цього. У м’язах і печінці людини зберігається обмежений запас глікогену, і його вистачає приблизно на 30-32 кілометри бігу в марафонському темпі.
Коли паливо закінчується, організм переходить на жири, а це набагато повільніший процес. Темп падає, ноги «дерев’яніють», думки плутаються. Це і є горезвісна «стіна».
Бігуни борються з нею двома способами: тренують здатність організму економити глікоген (довгі повільні пробіжки) і їдять просто на дистанції – гелі, ізотоніки, банани.
Часті запитання
Чому марафон саме 42,195 км, а не рівно 42?
Через 385 ярдів, які додали в Лондоні 1908 року, щоб фініш був точно навпроти королівської ложі стадіону «Уайт-Сіті». У 1921-му цю випадкову цифру закріпили як міжнародний стандарт.
Скільки треба готуватися до першого марафону?
Якщо ви вже стабільно бігаєте тричі на тиждень і можете подолати 10 км, на підготовку йде 16-20 тижнів. Якщо починаєте з нуля, реалістичний горизонт – рік, і стартувати варто з дистанцій 5 і 10 кілометрів.
Чи шкідливо бігати марафони?
Регулярний біг у помірному обсязі корисний для серця. Ризики з’являються тоді, коли людина виходить на 42 км без підготовки або з нелікованими проблемами серця. Медогляд перед першим стартом – не формальність.
Висновок
42 кілометри 195 метрів – це не сакральна відстань і не точний шлях давньогрецького гінця. Це результат компромісу між рельєфом Лондона й бажанням королівської родини мати гарний вигляд на фініш. Але саме ця випадкова цифра вже понад сто років лишається головним особистим викликом для мільйонів бігунів у світі.